У Римі затримали колишнього посла через схему з шенгенськими візами
Італійські правоохоронці розслідують масштабну схему, пов’язану з незаконним оформленням шенгенських віз для громадян Росії. У центрі справи опинився колишній високопоставлений дипломат, якого затримали в Римі. Йдеться про П’єрджабріеле Пападію де Боттіні, який раніше обіймав посаду посла Італії в Узбекистані.
За даними слідства, дипломат міг використовувати службові зв’язки та статус для допомоги росіянам в отриманні довгострокових віз. У матеріалах справи фігурує щонайменше 95 осіб, які скористалися цією схемою. Розслідування також показало, що в багатьох випадках заявники фактично не відвідували консульство, хоча документи оформлювалися як належні.
Як діяла схема
Пападія, за версією прокуратури, допомагав оформлювати візи в обхід стандартних перевірок. Замість офіційного збору у 60 євро російські «клієнти» нібито сплачували від 4 тисяч до 16 тисяч євро за послуги. За ці кошти вони отримували візи терміном до трьох років без належного пакета документів.
Перевірка італійського МЗС виявила, що у 81 із 92 вивчених справ не було жодних записів про особисте відвідування посольства. Це стало одним із ключових аргументів для слідства, яке вважає схему добре організованою.
Затримання та подальші перевірки
Пападію затримали 7 травня, після чого він опинився під вартою. Окремо слідчі з’ясовують походження активів дипломата, вартість яких оцінюють у 3 мільйони євро. Сам екс-посол стверджує, що ці кошти є спадщиною, однак прокуратура має іншу версію їхнього походження.
Справу розглядають як епізод ширшої проблеми
У справі також перевіряють можливу причетність італійця російського походження, з яким Пападія був знайомий ще під час роботи в Москві. Обом уже висунули обвинувачення в корупції та сприянні незаконній імміграції.
На тлі цієї історії в Італії звертають увагу й на загальну тенденцію: попри санкційний тиск на Росію, громадяни РФ і далі активно звертаються по шенгенські візи, а кількість виданих дозволів у 2025 році зросла. Це, як вважають слідчі, демонструє розрив між політичною риторикою та реальним попитом на поїздки до країн Європи.