Іран не зламався, а союз Вашингтона та Єрусалима дав тріщину
У політичному трикутнику між США, Ізраїлем та Іраном з’явилися нові напружені лінії. Після нещодавніх заяв Дональда Трампа і Біньяміна Нетаньягу в Єрусалимі дедалі більше говорять не лише про війну проти Ірану, а й про помітне охолодження у відносинах двох союзників.
За оцінкою аналітиків, атмосфера навколо цього союзу змінилася після того, як у Вашингтоні почали діяти без попереднього узгодження з ізраїльською стороною щодо можливих переговорів із Тегераном. Для Ізраїлю це стало сигналом, що Сполучені Штати можуть піти на домовленості окремо, без урахування позиції Єрусалима.
Нетаньягу робив ставку на швидкий результат
Ізраїльський прем’єр переконував американську сторону, що Іран є вразливим і його можна швидко змусити до поступок. У цій логіці війна мала принести оперативний результат, а режим у Тегерані — опинитися в критичному становищі.
Однак події розвивалися інакше. Іран не зазнав краху, Ормузька протока опинилася під загрозою блокування, а удари по американських базах лише підсилили ризики для всього регіону. Після цього, як зазначають співрозмовники в ізраїльському політичному колі, Трамп став помітно жорсткіше оцінювати дії Нетаньягу.
У Вашингтоні з’явилося роздратування
Під час переговорів про припинення вогню Ізраїль, за інформацією оглядачів, фактично залишився осторонь процесу. Паралельно американський президент почав відкрито висловлювати невдоволення окремими кроками ізраїльської сторони.
Після удару по іранському газовому родовищу Трамп дав зрозуміти, що не в захваті від таких рішень. Згодом він написав, що Ізраїль більше не бомбардуватиме Ліван, бо США це заборонили, додавши емоційне: «Досить уже!!!»
Союз усе ще діє, але напруга зросла
Попри публічні суперечки, колишні радники та дипломати вважають, що політичний зв’язок між двома лідерами зберігається. Водночас сам формат цих відносин уже не виглядає таким безумовним, як раніше.
Джон Болтон вважає, що Нетаньягу й надалі має серйозний вплив у США, а Трамп не може повністю дистанціюватися від війни, в яку його втягнули. На цьому тлі іранський напрямок лишається не лише зовнішньополітичним викликом, а й джерелом помітної напруги всередині самої американсько-ізраїльської зв’язки.
