В Україні дедалі частіше з’являються незалежні театральні проєкти, хоча робота над ними пов’язана з ризиками та складною економікою. Засновниця «Дикого театру» Ярослава Кравченко пояснює, що в такій сфері майже немає очевидних переваг, проте попит на нові сценічні формати зростає. Саме тому інтерес до того, скільки коштує створення подібних вистав, стає все більшим.
«Орландо» як масштабний сценічний проєкт
Одним із прикладів стала вистава «Орландо», поставлена за мотивами однойменного твору Вірджинії Вулф. Прем’єру показали наприкінці лютого 2026 року в павільйоні «Кит» на ВДНГ. Над проєктом працювали два роки, а ідею та матеріал для постановки шукала шоуранерка й акторка Марина Кошкіна.
Для вистави зібрали команду з 35 людей, хоча на різних етапах до роботи залучали до 100 учасників. Режисеркою стала Тетяна Костинюк, яка навчається в майстерні Івана Уривського. Сценографією займалася Анна Шкрогаль, відома роботою над костюмами та декораціями до вистави «Я бачу, вас цікавить пітьма» у театрі Заньковецької.
Команда, текст і музика
До створення постановки долучилися також Людмила Тимошенко, яка адаптувала текст Вулф для сцени, та Ілля Чопоров, котрий написав музику. За пластичне рішення відповідала солістка Freedom Ballet Катерина Фірсова. На сцені об’єдналися актори з восьми різних театрів, серед яких:
- театр імені Івана Франка;
- Молодий театр;
- театр «Золоті ворота»;
- театр драми й комедії на Лівому березі Дніпра.
Інтерес до незалежного театру
«Орландо» і поетичне шоу «САМ» стали прикладами того, як незалежні театральні ініціативи в Україні переходять у формат великих і технічно складних проєктів. Такі постановки потребують значної команди, тривалого підготовчого періоду та участі фахівців із різних театрів і творчих напрямів. Саме тому питання бюджету цих вистав привернуло увагу, адже йдеться не лише про мистецький задум, а й про серйозну організаційну роботу.
